|
ПалицяПрийшов один дід до корчми і мав собі гарну палицю. А в корчмі сиділо два чоловіки та й давай чіплятися, ні сіло, ні впало, до діда.— Дивись,— кажуть,— це нашого старшини палиця! А де це ти її взяв, діду? Украв, га? Признавайся!Дід мовчить, уже й злякався, хоч палиця та не крадена, а його власна. Коли саме на це ввіходить старшина до корчми. Тії причепи зараз до його:— А правда, то ваша палиця? Чи не вкрав її дід у вас?Старшина глянув на палицю: та й гарна ж! І закортіло йому ту палицю відняти.— Ай справді це моя! Де це ти її узяв, діду?А дід уже схаменувсь, питає:— Чуєте, пане старшино, то ваша палиця? Візьміть, як ваша!Старшина бере.— Так,— каже дід,— добре! У нашім селі злодії обікрали церкву і тую палицю там покинули, забули; а люди дали її мені, щоб я ішов у світ: хто буде казати, що то його палиця, той церкву обікрав.Старшина тоді туди-сюди... Та що робити? Не то палицю віддав, а ще й заплатив дідові, щоб нікому не казав.
|
|
|