|
Як мужик пана дуривІде чоловік з сокирою, а бариня сидить під вікном.— Чим ти,— пита,— мужик, занімаєшся?— То де діжку,— каже,— наб'ю, де дров нарубаю.— Наймись до мене.— Та й найміть.— Ось набий мені цю бочку,— каже і дає йому уперед гроші.Він узяв ту бочку порубав, у круг на дрова склав та й пішов собі.Приїздить пан, побачив ту бочку.— Що се,— пита,— таке?— Та се, душенько, мужик надув.— От я запряжу тройку коней, так я його дожену.Побіг скоро і догнав. А мужик побачив його та й став у гречці під дубом, наче держить того дуба. Пан і питає його, що «ти не бачив, не йшов тут мужик з сокирою?»— Ні,— каже,— бачив.— А що, я його дожену?— Ні, ви, пане, не доженете; якби я, то я б вашими кіньми догнав.— Так бери коні, дожени.— Давайте сто рублів та постійте, оцього дуба подержте.От пан став під дуба, аж пнеться та держить його, а того чоловіка і слиху нема. «Обманив, сякий-такий! Постій же, я тобі гречку витолочу, скину дуба».Одскочив з-під дуба: «От-от упаде!», а дуб і не зворухнеться. «А надув! Вернусь, ще возьму тройку коней, я його дожену». Наздоганя того чоловіка вже на другій тройці.— Чи не бачив ти,— пита,— тут такого-то чоловіка?— Ні,— каже,— бачив.— Що ж, я його дожену?— Ні, ви не доженете, а якби я вашими кіньми, то б догнав.— Так бери та дожени.— Ніколи, пане, треба солов'я стерегти.А він як ото забачив пана, накрив «золото» шапкою та й стоїть.— На тобі сто рублів, біжи дожени його, а я твого солов'я постережу.Узяв той і коні, і гроші, тільки його і бачили. А пан ждав, ждав та: «Надув і цей! От я йому дам». Як учеше кулаком по шапці... «Тьху!» Вернувсь, ще одного коня взяв, знов наздоганяє його, а він у дупло вліз та й виглядає відтіля.— Чи ти не бачив,— питає,— тут такого-то чоловіка?— Бачив,— каже.— Що ж, я його дожену?— Ні, пане, не наздоженете. Якби я вашим конем, я б догнав, треба ось у дуплі сидіти.— Дожени,— каже,— я тобі заплачу і у дуплі за тебе посижу. Поліз пан у дупло, а чоловік на коня та й подавсь. А пан сидів, сидів у дуплі та там і пропав.
|
|
|