|
Казка про дідового півника і бабину курочкуДесь за річкою, за лугом, за низеньким перелазом жили собі старенькі дідусь з бабусею. Нікого на білому світі вони не мали. Навіть корівки чи кізочки у них не було. У дідуся був півник, в бабусі — курочка.Курочка кожного дня несла яєчко. Бабуся продасть яєчко — й виручить гроші на сіль, на мило, на гас. А в діда грошей немає: який йому з півня хосен. Надоїло бабі позичати з свого добра дідові, й каже вона: «В тебе є півник. Най знесе й тобі яєчко».Та не хотів півник нести яєчко. Розсердився дід й прогнав його.Стрибнув півень на перелаз, закукурікав і помандрував у світ. Іде дорогами-шляхами, селами-містами, шукає пристанища. Перейшов він через широкий луг, перелетів річку й опинився в густому темному лісі. Зустрічає він ведмедя. Ведмідь і питає півника: «Куда ти йдеш?»Відповідає йому півник: «Прогнав мене дід, іду я до світлого царя найматися».— «Піду і я! Буде нас двоє, легше до царя потрапимо, легше на службу станемо!»—мовить ведмідь. «Ставай за мною!» — каже впевнено півень.Ідуть двоє. Попереду півень, а за ним ведмідь. Пройшли один ліс, пройшли другий, пройшли і третій. В четвертому лісі, біля самих полонин, зустрічають вовка. «Куди, півнику, з моїм вуйком путь тримаєш?» — «Прогнав мене дід, іду я до світлого царя на службу найматися!» —відповідає півень.— «Візьміть і мене з собою. На полонині нічим поживитися, вівчарі пильно вартують овець!» — каже вовк. «Що ж, коли просишся, ходи! Ставай третім!»Ідуть втрьох: півник, ведмідь і вовк. Перейшли полонину, подалися одною яругою, другою, третьою. В четвертій ярузі зустрічають лисичку.«Куди ти, півнику, з вуйком-ведмедем і братом-вовком ідеш?» — питає лисиця. «Прогнав мене дід, іду я до світлого царя на службу найматися».— «Візьміть і мене! В селі люди замки на всі курники повішали, гусей, качат позамикали. Доведеться з голоду помирати!» — скаржиться лисиця. «Ставай четвертою! —мовив півник.—Будеш в нашій компанії!»Ідуть вже четверо: півник, ведмідь, вовк і лисичка. Перейшли звори, перейшли ріки, поля і ниви. Коли бачили садиби, обминали їх, щоб не потрапити людям на очі. Нарешті добралися до царських палат.Вилетів півень на золоті ворота, закукурікав: «Кукуріку, я тут, світлий царю!»Почув цар і каже своєму слузі: «Іди запитай, що хоче півень».Півник каже: «Прогнав мене дід з дому, прийшов я царю служити».Наказав цар, щоб півня впустили між курей.Коли підійшли до курника, каже півень царському слузі: «Впусти в курник і мою сестричку-лисичку!» — «Най іде!»Залізла лисичка в курник і всіх курей передушила.На другий день рано-вранці вилетів півник на царські ворота й кричить: «Кукуріку, я тут, світлий царю!»Прокинувся цар і наказав півня в стайню до коней.Просить півень царського слугу: «Впусти до стайні й мого братика-вовка!»Впустив слуга разом з півнем до стайні й вовка, а сам пішов. А вовк загриз усіх коней.Рано-вранці півень знову на царських воротах виспівує: «Кукуріку, я тут, світлий царю!»Розізлився цар, що півень йому заважає спати, наказує слузі: «Замкни того півня, та так, щоб більше не будив мене вранці!»Думав слуга, думав, куди б закрити півника, й вирішив замкнути його разом з волами.Повів слуга до стайні, в якій були воли. Просить півень слугу: «Впусти спершу до стайні мого вуйка-ведмедя, а потім я й сам зайду».Слуга погодився, і зайшли ведмідь з півником у хлів. Півник скочив на перекладинку, що висіла під самою стелею, а ведмідь приступив до роботи. До ранку не залишилося жодного живого вола. Ще й кості голодний ведмідь обгриз, шкуру пошматував, роги і ратиці по хліву розкидав.Рано-вранці, тільки зазоріло, вилетів півень на ворота під самим царським вікном і заспівав: «Кукуріку, я тут, світлий царю!»Тепер уже справді розізлився цар. Йому снився чарівний сон, а півень розбудив його.«Замкни цього півня, коли ні, то накажу замкнути тебе до в'язниці!» — каже цар слузі. «Замикали ми вже того півня й до курника, й до стайні, й до хліва. Та він все тікає! Що з ним робити зараз?» — «Замкніть його до казни. В казні ковані двері, звідти не втече!» — наказав цар.Замкнули півня до казни. Всю ніч там півень орудував. Всі гроші поклював, всі коштовності поковтав. Не залишилося в казні й ламаного крейцера.Рано-вранці, як (тільки зазоріло), півень вилетів надвір через віконну решітку, стрибнув на царські ворота й кукурікає: «Кукуріку, будь здоровий, світлий царю!» — «Піймайте того півня й відрубайте йому голову!» — лютував цар.Кинулось за півнем все царське військо, та півень не ждав, щоб йому голову відрубали. Він стрибав через луки і поля, через яруги, перелітав через ріки, скакав через гори. Ведмідь, вовк і лисиця — слідом за півником. В густому лісі залишився ведмідь, в глибокій ярузі залишилася лисичка, в лісі під полониною затаївся вовк.Загубив по дорозі півник одного крейцера. Загубив би й інші коштовності, та близько була дідова хата. Півник стрибнув на вікно й закукурікав: «Кукуріку, простели, діду, плахту!»Тільки дід простелив плахту, півник трусонув крильцями, почали з нього сипатися дорогоцінності. Сипались до тих пір, поки не заповнили всю хату.Пішов дід до баби, позичив мірку, щоб поміряти свої скарби, коли вже полічити не можна.«Для чого тобі, діду, мірка?» — питає баба. «Вийняв я з ями картоплю, хочу поміряти!» — відповідає дід.Та баба не повірила дідові. Дуже хотіла баба знати, яку-то картоплю буде міряти дід. Капнула на дно мірки смоли. Дід скарби міряв, і на дно мірки приліпився золотий крейцер.Побачила його баба й доти діда просила, поки не розказав їй всю правду. Розізлилася баба на свою курочку за те, що вона їй кожного дня несе тільки одне яєчко, й прогнала. Хай, мовляв, іде в світ, як півник, найматися на службу. Пішла курочка лугом, полем і знайшла той золотий крейцер, що півник загубив. Проковтнула курочка крейцер і повернулася додому.«Стели плахту!» — кричить курочка бабі.Баба дуже зраділа. Зібрала всі плахти, які тільки мала на господарстві. Стрибнула курочка на плахту, трусонула крильцями, закудкудахтала, та випав з неї тільки один крейцер. Розізлилася баба на курочку й зарізала її.Довго жила баба на той крейцер, що прилип до дна мірки, й на той, що курочка принесла. Нарешті дід взяв бабу до себе, і стали вони жити разом.Певно, добре їм ведеться, бо той півник часто стрибає на дідове підвіконня й співає; «Кукуріку, простели, діду, плахту!»Спробуйте і ви простелити, можливо, і вам півень насипле золота!
|
|
|