|
Про хлопця, що не знав боятисяБув один хлопець. Ще йому було три роки, а він не знав боятися. Іде в ліс на тріски, а йому кажуть:— Не йди, синку, бо напудишся!— А я не боюся,— каже він.Як підріс, пішов служити. Просить чоловіка:— Ґаздо, научіть мене боятися та буду у вас служити!Ґазда пристав. Вечором послав хлопця на хлів спати. А на тім хліві щось пуджало. Вранці звідує ґазда:— Чи ти не боявся?— Ні!Лишив хлопець ґазду, пішов до другого.— Чи ви научите мене боятися?— Навчу.Пішли орати на діл. А там стояли два стовпи, а на них висіли розбійники. Ґазда зарубав сокиру в одного стовпа і лишив. Вечором дома каже:— Но, хлопче, забули ми топір на ділу.— Я принесу.— Не йди, бо напудишся.— Я не боюся.Побіг хлопець і хоче брати топір, а мертвий повішеник проговорив:— Ой, небоже, що я би пив!— Та як тобі подати води?— Зачерпни у шапку і подай на жерді.Хлопець так і зробив. І другий повішеник закликав на нього:— Ой, небоже, що би-м пив!І хлопець зачерпнув у шапку води і на жерді подав йому. І повішеники подарували хлопцеві палицю і міх.Повернувся хлопець додому. Звідує його ґазда, чи не боявся.— Не боявся! — і розповів ґазді, що з ним було.Лишив він ґазду і пішов у військо. А у царя був один бурок. І хлопець стояв на варті біля того бурка. Вночі приходить чорт.— Іди геть, бо я тебе задушу!— Ти мене?! Я дістав наказ тут стояти, то й буду стояти!Чорт збоявся і втік. У пеклі розповів, що за хлопець стоїть на варті біля бурка. Зібралися чорти і почали хлопця страшити. Айбо хлопець не боїться. Загойкав на міх:— Міше, бери їх!Міх зав'язався. А хлопець закричав па палицю:— Палице, бий!І палиця почала бити. Чорти ячать і просять:— Підпишемо контракт, що сюди більше не прийдемо.І підписали контракт кров'ю з перста. І пішов хлопець по цімрях. Увидів старого царя — ще був живий, не задушений. Пішов до молодого царя і сказав:— Ідіть у бурок і візьміть свого нянька.Узяли старого царя. Хлопець передав їм контракт, підписаний чортами. Звідує його молодий цар:— Що ти за се хочеш?— Научіть мене боятися.— Коли ти не боявся чортів, то як я тебе научу боятися?!Цар написав письмо: коли би хлопець десь умер, то мають його по-царськи поховати. Узяв хлопець письмо і йде світом. Міх і палиця на руках. І дійшов так далеко, що уже би йти під землю. Виломив собі страпату галузу і з нею спустився на той світ. Видить: всі чорти тут. Чорти переглянулися: то він! Варять пшеницю у котлі. Старший його звідує:— Чого ти сюди прийшов?— Я знаю, чого. Дайте мені сю галузку замочити у котел.Чорти не дають. Айбо хлопець імився за міх — і чорти зразу дозволили. Замочив галузку — і вся пшениця імилася на галузку. І з тою галузкою хлопець піднявся на сей світ. Потряс галузкою — і з пшениці зробилися вівці.Жене хлопець вівці полониною. У видів золоті ворота. Відоперлися ворота — і вівці побігли у ті ворота. То були ворота на небо.Зажурився хлопець, що залишився без овець. Вийняв із тайстри ошийок і їсть. Далі пішов до криниці напитися води. Ліг, сперся на руки і хоче пити води. А під листом ворухнулася жаба. І він напудився і вмер.Пастухи знайшли царську картку і передали цареві своєї держави. І хлопця поховали по-царськи.
|
|
|